УГУ́КАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. угу́кати 2 і звуки, утворювані цією дією. Вдень тут.. співали солов’ї. Тепер лише зрідка долинало сумовите угукання пугача (Грим., Незакінч. роман, 1962, 262).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 381.