УГУ́, част. Уживається при вираженні згоди, підтвердження; значенням відповідає слову так. — Ей, вороно, вороно, знав я твого батька і твою матір: славні люди були! — Угу, — гугнить ворона, а рака кріпенько держить (Стор., І, 1957, 29); Коло неї [Олени] вився Марусяк. Щось шепотів… Олена лиш угукала. — Угу… Угу… А так, так (Хотк., II, 1966, 188).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 381.