УГРУПО́ВАННЯ, я, с.

1. Група осіб, об’єднаних на основі спільності поглядів, діяльності, творчих інтересів тощо. Наприкінці 1918 року київські символісти разом з літераторами, що примикали до них, створили літературне угруповання «Музагет» (Поезія.., 1956, 74); // Скупчення збройних сил на певній території. З’єднавшись, війська обох Українських фронтів наглухо замкнули кільце навколо кишинівського угруповання противника (Гончар, І, 1954, 59).

2. Сукупність предметів, речовин, явищ і т. ін., подібних своїми властивостями, ознаками тощо. Широкі діалектні угруповання мови народу, до складу яких входять, як правило, різні говори (діалекти), що об’єднуються спільними фонетичними, граматичними і лексичними рисами, звуться діалектними групами (Нариси з діалектології.., 1955, 3).

3. біол. Група рослинних або тваринних організмів, що постійно чи тимчасово співіснують де-небудь. У Карпатах підбілик альпійський виявляє велику мінливість в плодоношенні. Різниці в кількості плодів у кошику спостерігаються як серед індивідуумів одного угруповання, так і серед індивідуумів різних угруповань (Укр. бот. ж., XVIII, 1, 1961, 49).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 381.