УГО́РКА, и, ж.

1. див. уго́рці.

2. Сорт сливи, плоди якої мають видовжену форму, переважно темно-синього кольору, з кісточкою, що легко відділяється від щільного соковитого м’якуша. Шосе, обсаджене старими сливами угорками, здоровими й гіллястими, як у нас яблуні, в’ється по широкій долині понад самим Дунайцем (Н.-Лев., II, 1956, 388); // перев. мн. Плоди такої сливи.

УГО́РНЕНИЙ див. уго́рнутий.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 379.