УГОДО́ВУВАТИ (ВГОДО́ВУВАТИ), ую, уєш, недок., УГОДУВА́ТИ (ВГОДУВА́ТИ), у́ю, у́єш, док., перех. Посилено годуючи, доводити до потрібної або значної ваги, жирності (свійську тварину, свійського птаха). В Кругло-Запарівці, як і повсюди на фермах колгоспів і радгоспів, навчилися одержувати приплід і від так званих «разових свиноматок»: півсотні молодих свинок поросяться, а потім їх вгодовують на м’ясо (Літ. Укр., 19.VI 1962, 1); // розм. Посилено харчуючи, робити товстим, гладким (людину).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 378.