УГА́ДАНИЙ (ВГА́ДАНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до угада́ти; // уга́дано (вга́дано), безос. присудк. сл. Пораючись у хаті, Ганна раз по раз поглядає на них [паляниці] і радіє, що хліб удався: і не глевкий, і не підгорів, і на смак вгадано (Зар., На.. світі, 1967, 363); А за плечі тоді рукою хтось схватив його [Костю] і тягнуть, і регочуть — угадано Костю (Головко, II, 1957, 95).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 370.