УВІРЯ́ТИСЯ¹ (ВВІРЯ́ТИСЯ), я́юся, я́єшся, недок., УВІ́РИТИСЯ (ВВІ́РИТИСЯ), рюся, ришся, док., діал. Переконуватися. [Данило:] Увіривсь я, Палазю: Мар’яна мене любить. У цю неділю весілля наше буде безпремінно! (К.-Карий, І, 1960, 188).

УВІРЯ́ТИСЯ² див. ввіря́тися.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 368.