УВІ́ЛЬНЕНИЙ (ВВІ́ЛЬНЕНИЙ), а, е, розм., рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до увільни́ти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 367.