УВІКОВІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., УВІКОВІ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех. Те саме, що уві́чнювати. Життя саме підказало Дмитрові, як увіковічити пам’ять бойового друга (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 697).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 366.