УВІКОВІ́ЧЕННЯ, я, с. Дія за знач. увікові́чити. То був спів урочистий, сповнений возвеличення подвигу та увіковічення світлої пам’яті загиблих бойових товаришів (Смолич, Мир.., 1958, 69).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 366.