УВИ́ДІТИ, джу, диш, док., перех., діал. Побачити. — Наперед хочу трохи увидіти світу та й знайти дівчину по собі (Три золоті сл., 1968, 118).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 365.