УВЕРТА́ТИСЯ¹ (ВВЕРТА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., УВЕРНУ́ТИСЯ (ВВЕРНУ́ТИСЯ), уверну́ся, уве́рнешся, док., розм. Швидким рухом звертати, відхилятися вбік, уникаючи удару, поштовху і т. ін. Вона ухопила п’ять карт і націлилася вдарити. Григорій Петрович увернувся. — Цур! не увертатися! — Боляче ж! — замолився він (Мирний, III, 1954, 195); Єгор простягнув був руки, щоб обійняти молодицю, та вона ловко увернулася (Шиян, Баланда, 1957, 9).

УВЕРТА́ТИСЯ² (ВВЕРТА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., УВЕРНУ́ТИСЯ (ВВЕРНУ́ТИСЯ), уверну́ся, уве́рнешся, док., діал. Управлятися (з роботою). Маруся була така робоча, що встигала увернутися за двох (Н.-Лев., III, 1956, 175).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 365.