УВ’Я́ЗЛИВИЙ, а, е, розм. Який в’язне до кого-небудь, докучає комусь. Галя одганяла від себе, як ув’язливу муху, злу думку (Мирний, І, 1949, 406).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 369.