УБОГОДУ́ХИЙ (ВБОГОДУ́ХИЙ), а, е, поет. Убогий духом, духовно не розвинений, обмежений (у 2 знач.); // у знач. ім. Радуйтеся, вбогодухі, Не лякайтесь дива (Шевч., II, 1953, 291).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 358.