УБИРА́ННЯ¹ (ВБИРА́ННЯ), я, с.

1. Дія за знач. убира́ти¹ 1-3 і убира́тися¹ 1. Саме вбирання коло дзеркала було для сестер такою втіхою,.. що панни безперестанку реготались з своєї вигадки, з своїх театральних суконь (Н.-Лев., І, 1956, 196).

2. Одяг. Увійшли [чоловік і молодиця] у свою хату — вона боржій до вбирання, в краще переодягається (Вовчок, І, 1955, 171).

УБИРА́ННЯ² (ВБИРА́ННЯ), я, с., розм. Дія за знач. убира́ти².

УБИРА́ННЯ³ див. вбирання¹.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 354.