УБИ́ВЧО (ВБИ́ВЧО). Присл. до уби́вчий. Поет [Т. Шевченко] в убивчо сатиричній формі.. оголив і виставив напоказ усьому світові пороки царської монархії (Іст. УРСР, І, 1953, 426); На Миколу звістка [про одруження коханої] подіяла вбивчо (Гжицький, У світ.., 1960, 165).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 354.