ТІСНУВА́ТИЙ, а, е. Трохи, дещо тісний (у 1, 2 знач.). — Чи не думаєте до кухні, — вона в вас тіснувата, — прибудувати прикухенок? (Барв., Опов.., 1902, 378); Лице схудло, а в чорних очах залягла печаль, хоч мати й сміялась заклопотано, стягуючи з сина тіснуватий кожушок (Кол., Терен.., 1959, 20); Морщачись, Погиба скидав з правої ноги тіснуватий чобіт (Стельмах, II, 1962, 63).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 149.