ТІСНО́ТА́, о́ти́, ж.

1. Властивість за знач. тісни́й 1. Вечір — після тісноти та мороку приміщення — здався особливо хорошим (Гончар, II, 1959, 181); Тут було справжнє середньовіччя. Високі будинки зі стрімкими гостроверхими дахами і вежами.. Галаслива тіснота завулків (Тулуб, Людолови, І, 1957, 6).

2. Нестача вільного місця, відсутність простору. Ряди домочків [у новій Мессіні], як коробки з макаронів, маленькі, тоненькі, без вікон… Тіснота і убожество (Коцюб., [II, 1956, 354); Випало мені жити самому в хатині селянина. Велика сім’я, страшенна тіснота і понад усім — нужда (Кол., На фронті.., 1959, 75); // Про скупчення людей або нагромадження речей, предметів де-небудь. [Xведоска:] Яка тіснота в церкві: миру, миру, мов бджіл у вулику (Кроп., II, 1958, 7); Тут [на грядках] і жито, і картопля, і квасоля — така тіснота, що й києм не проткнеш (Мур., Бук. повість, 1959, 9); Де бродвейський майдан, хмарочосів важка тіснота, Ти [дубе] затиснутий в камінь стоїш, мов юнак-сирота (Мал., Звенигора, 1959, 219).

3. заст. Важке становище; нестатки. Вдові убогій поможіте, Не осудіте сироти І виведіть із тісноти На волю тихих, заступіте Од рук неситих (Шевч., І, 1963, 343); — Радо би те бідацтво і між людей показатися, а тут обставини на припоні держать, дома біднота та тіснота (Фр., II, 1950, 303).

4. Відчуття стиснення (у грудях, серці і т. ін.), утрудненість дихання. Боярин чимраз виразніше зачинав почувати якусь тісноту, немов ось-ось довкола нього стояли і чимраз тісніше зступалися штаби залізної клітки (Фр., VI, 1951, 106); В легенях з’явилося добре відоме йому почуття тісноти. Не стає повітря (Собко, Скеля.., 1961, 119).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 148.