ТІПА́ЛЬНИЙ, а, е. Стос. до тіпа́ння, пов’язаний з тіпа́нням волокна; // Признач. для тіпа́ння волокна. Всю ніч Стійвода не спав, готувався прийняти замисловицьких тіпальниць. Разом з бригадирами затуляв віхтями підстрішшя в тіпальному пункті, щоб не було протягів (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 382); Треста спочатку буде надходити на м’ялки, звідти потоковим способом на тіпальну машину (Колг. село, 6.VII 1954, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 145.