ТІМЕ́ННИЙ, а, е, діал. Тямущий; здібний. Він до пісень тіменний (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 142.