ТІ́МЕНИЦЯ, і, ж., заст. Кірка з відмерлих часточок шкіри й бруду, що утворюється на тім’ї у немовлят; іноді — на тілі в дорослих. Тімениці повно й на шиї й на руках; ноги попухли (Барв., Опов.., 1902, 241); У няньки був біленький цуцик, Її він завжди забавляв;.. І панії лизав од скуки Частенько ноги скрізь і руки, І тімениці вигризав (Котл., І, 1952, 181).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 142.