ТІЛІ́КАТИ, аю, аєш, недок., розм. Утворювати високі уривчасті звуки, а також грати на музичному інструменті, який видає такі звуки. Бубонові підспівувала.. балалайка: вона тілікала тонким голосом і, здавалося, не в силі була заглушити голосні удари бубна (Кос., Новели, 1962, 159).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 138.