ТЯМУ́ЩО. Присл. до тяму́щий. Санінструктор штабу.. тямущо й енергійно наглядала за чистотою по бліндажах (Ю. Янов., II, 1954, 7); Завідуючий тямущо киває на знак згоди головою (Бурл., М. Гонта, 1959, 185).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 347.