ТЯ́ЖА, і, ж., заст. Тягар. Вернидуб.. наказав козакам покидати тяжу у воду, а самим плисти через став до окопів (Стар., Облога.., 1961, 55); Що відчуваю? Чого хочу? Чи збуду тяжу світову? (Граб., І, 1959, 283).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 342.