ТЯГА́Р, я́, ч.
1. Вага; велика вага. Камінню властивий тягар, пекучість — огневі, Плинність — воді (Зеров, Вибр., 1966, 137); Руки його слабіли й тремтіли від тягаря, що лежав на вилах (Тют., Вир, 1964, 116); * Образно. З юрби виходить похила бабуся. Тягар літ давить її до землі (Підс., Жарти.., 1968, 11).
2. Важкий вантаж, важка ноша. — Бери, бери! — розсердився пан Стець. — Не носити ж мені тягар самому! (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 209); Треба мати хист докера, щоб понести на собі такий тягар. Але всі п’ятеро, крекчучи, завдали собі ящики на плечі (Смолич, V, 1959, 35).
3. перев. чого, перен. Дуже важкі обов’язки, знегоди, клопоти. Життя моє було тягар (Крим., Вибр., 1965, 128); Боротьба смердів змусила пануючий клас піти на поступки і зменшити тягар феодальної експлуатації (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 462); Зустрічайте ж бурю, якщо посіяли вітер. Зазнайте тягаря війни і на своїй землі (Довж., І, 1958, 360); // Гнітючі переживання. [Гайдай:] Скажіть мені, товариші, куди йти?.. Щоб силу мав я одрубати в собі тяжкий тягар, що душить, смокче серце і розриває мозок?.. (Корн., І, 1955, 76); Молодий хлопець виносив з рідного села важкий тягар роздумів (Кол., Терен.., 1959, 147).
◊ Бра́ти (взя́ти, прийня́ти і т. ін.) на се́бе (на свої́ пле́чі) (весь) тяга́р — брати на себе обтяжливі обов’язки, братися за якусь дуже важку справу, важку роботу. Західна Європа була врятована від страхіть татарської навали. Цим вона зобов’язана руському народові, який прийняв на себе весь тягар боротьби з татарами (Нариси стар. іст. УРСР, 1957; 578); Сидів [Горецький] у своєму кабінеті і не вірив, що сам, добровільно, взяв на свої плечі тягар (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 255); Бу́ти (ста́ти) тягаре́м для кого — завдавати (завдати) кому-небудь клопоту, бути обтяжливим, вимагаючи уваги, турботи, витрат на утримання і т. ін. — Із світанком у город я маю податись Жебрати, щоб тягарем не бути тобі і товариству (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 263); — Друзі мене кличуть в листах, але я поки що не хочу їхати, щоб не стати для них тягарем (Тют., Вир, 1964, 163); Одержане завдання не було для нього тягарем, воно скоріше було йому благословенням і перепусткою в царину бажаних подвигів (Гончар, III, 1959, 432); З плече́й (з пліч) упа́в (звали́вся і т. ін.) тяга́р див. плече́; Ляга́ти (лягти́, наляга́ти і т. ін.) [усі́м] тягаре́м на пле́чі; [Уве́сь] тяга́р чого ліг на пле́чі; Тяга́р чого лежа́в на пле́чах — ставати (стати) тяжким обов’язком для когось; сильно пригнічувати когось. Панщина ж, своє господарство і діти усім тягарем лягли на одні материні плечі (Стельмах, Хліб.., 1959, 433); Увесь страшний тягар соціального і національного поневолення ліг на плечі селянства і міської бідноти (Цюпа, Україна.., 1960, 19); Велика, досі незнана відповідальність — чув [Сагайда] — лягає йому на плечі нещадним тягарем (Гончар, III, 1959, 142); Ляга́ти (лягти́, наляга́ти і т. ін.) тягаре́м на се́рце (серця́); Лежа́ти тягаре́м на се́рці — завдавати душевних страждань, гнітити, викликати тяжкий неспокій. Тут несподівано друга, грізніша подія заходить І на, стурбовані наші серця тягарем налягає (Зеров, Вибр., 1966, 243); Він умів не просто слухати, а викликати у свого співрозмовника бажання висловити все, що важким тягарем лежало на серці (Тулуб, В степу.., 1964, 214); Нести́ (ви́нести) [уве́сь] тяга́р чого, який на свої́х пле́чах (на собі́) — мати обтяжливі обов’язки, здійснювати якусь дуже важку справу, виконувати важку роботу. — Я оце щойно прийшов з роботи і трохи втомлений… — О, розумію, розумію… Такий тягар нести на своїх плечах (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 97); Основний тягар боротьби проти фашизму виніс на своїх плечах радянський народ (Ком. Укр., 11, 1967, 75); Нести́ тяга́р у се́рці — зазнавати душевних страждань, тяжко переживати. Ти [Т. Шевченко] в серці ніс тягар його [народу] великий, Святий тягар народної скорботи (Сам., I, 1958, 137); Скида́ти (ски́нути) тяга́р з плече́й — позбуватися чогось важкого, обтяжливих обов’язків, здійснювати важку справу, закінчувати важку роботу. Певно, довго гнобила бідність його рід.. Як важко було скидати з плечей цей тягар (Довж., І, 1958, 55); Скида́ти (ски́нути) тяга́р із се́рця (з душі́) — заспокоюватися, відчувати душевний спокій, полегкість. — Відчуваю, як ви прагнете.. скинути тягар з серця, що стільки часу гнітить вас (Вільде, Сестри.., 1958, 434).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 337.