Про УКРЛІТ.ORG

тюжити

ТЮ́ЖИТИ, жу, жиш, недок., розм.

1. перех. Лаяти, бити, шмагати. Як попав же його батько в руки, як почав тюжити. Тюжив, тюжив — поки аж проситись почав (Сл. Гр.).

2. Литися з силою, шумом (перев. про великий дощ). Надворі тюжить дощ (Вас., II, 1959, 74); Вже третій день не вщухаючи тюжив дощ (Донч., V, 1957, 153).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 333.

вгору