ТЮБЕТЕ́ЄЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до тюбете́йка. Вскочила [Юля] в човен і загребла на той берег.. Довго на голубій дніпровській хвилі червоніла, як маківка, її тюбетеєчка (Тют., Вир, 1964, 449).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 332.