ТЬО́ПАТИ, аю, аєш, недок., розм.

1. перех. і неперех. Бити, стьобати когось чим-небудь. В обличчя тьопала листям ліщина, струшувала холодні сльози мені на голову (Десняк, Опов.., 1951, 59).

2. неперех., також ірон. Іти (не швидко, повільно, по поганій дорозі або будучи дуже стомленим); плентатися. [Марко:] І отак всю дорогу тьопала? [Мотря:] Верстов з п’ятдесят (Мороз, П’єси, 1959, 14); Жора, обвішаний пакунками, хекаючи, тьопав іззаду (Ковінька, Кутя.., 1960, 147); Дебелий рудовусий солдат сказав лишень: «Немає начальства!» та й по тому. Хочеш стій, хочеш додому тьопай (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 138).

3. перех. і неперех. Жадібно їсти, сьорбаючи. В хлопців аж очі заблищали — раптом почули в собі вовчий голод. Поставили кругом столу, тьопають (Вас., II, 1959, 233); Зголодніло налягає на обід бульдозерний Закарлюка, мовчки жадібно тьопають з мисок інші механізатори (Гончар, Тронка, 1963, 269); Розкудланий Тюха.. тьопав дерев’яною ложкою якусь розбовтану поливку (Загреб., Диво, 1968, 56).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 350.