ТУПОХО́ДИЙ, а, е, розм. Який має повільну ходу (про коня). Кінь тупоходий (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 323.