ТУ́ПНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до ту́пати. Гнат.. тупнув ногами об підлогу, оббиваючи грязюку (Тют., Вир, 1964, 33); Іван тупнув на місці, виставив ногу, струснув усім тілом і поплив в легкім гуцульськім танці (Коцюб., II, 1955, 348); Баба раптом розгнівалася й тупнула на діда ногою (Ю. Янов., І, 1954, 110).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 321.