ТУПЕ́НЬКИЙ, а, е. Зменш.-пестл. до тупи́й 1, 2. Старшенька [дівчинка] — біленька, носик тупенький, а брів то й не видно (Тич., І, 1957, 255).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 320.