Про УКРЛІТ.ORG

тужіння

ТУЖІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. тужи́ти. Він [Онєгін] їх шукав без оп’яніння, А залишав їх без тужіння, Забувши і любов, і злість (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 95); // Голосіння. — Одного сина забрали, занапастили, та й другого тепер забирають!.. І тяжке материне тужіння озвалося знову по хаті (Гр., II, 1963, 431).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 313.

вгору