Про УКРЛІТ.ORG

тужавіти

ТУЖА́ВІТИ, іє, недок. Висихаючи, робитися твердим, щільним, тугим; тверднути. Після весняної поводі спадали річки, пересихали ручаї і тужавіли болота (Ле, Наливайко, 1957, 427); Сонце пробилося крізь туман, гріло землю, і вона парувала стиха, тужавіла: дороги просихали (Тют., Вир, 1964, 356); // Наливатися, робитися пругким. Рання волинська осінь особливо принадна.. В таку пору в озерах яснішають води, наливаються соком антонівки, тужавіє на городах капуста (М. Ол., Чуєш.., 1959, 3); Ледь облетів з нього ніжнозолотий пил цвітіння, і колос уже тужавіє (Мик., II, 1957, 396); Швидко гоїлася рана. Тужавіли м’язи (Сміл., Зустрічі, 1936, 195).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 312.

вгору