ТРІ́ПОТНО, присл.

1. Те саме, що тріпотли́во. Серце його тріпотно билося, як затиснута в долонях птиця (Рибак, Що сталося.., 1947, 3).

2. рідко. Те саме, що тре́петно. З тії пори не рік пробіг, В недолях сила надломилась; А я забуть того не зміг, Як мати тріпотно молилась (Щог., Поезії, 1958, 261).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 274.