Про УКРЛІТ.ORG

тріпотливо

ТРІПОТЛИ́ВО. Присл. до тріпотли́вий. Він потягся з величезним напруженням, дужо, тріпотливо (Кундзич, Пов. і нов., 1938, 253); Самий вигляд сина її сп’янив: мале, радісне, підбігло, плутаючись у бабиному лахмітті, тріпотливо припало до колін (Гончар, II, 1959, 194).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 274.

вгору