ТРІЙЧА́ТА, а́т, мн. Вила з трьома ріжками. У руках у мене вила-трійчата, залізні (Вишня, І, 1956, 254); Бере рибак трійчата-вила, — Траву на вилах просіва (Нех., Ми живемо.., 1960, 104).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 271.