ТРІ́БНИЙ, а, е, діал. Потрібний. Гай, гай! Не трібні тут мозолі: Шукають іншого пани Неситим оком… (Стар., Поет. тв., 1958, 30); Ще мені самому ця книжка трібна (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 270.