ТРЯСОВИНА́, и́, ж.

1. Дуже грузьке болото, поросле яскраво-зеленою травою і мохом, що утворилося на місці колишньої водойми. — Води! — попрохав ранений.. Серце Соломії рвала та просьба Остапова, а голова шукала способу. Ба! адже вони на воді! про це свідчить трясовина, що вгинається під ногами (Коцюб., І, 1955, 357); Почалися болота. Грунт двигтів під ногами. Володя знав, що це означає. Необережний крок — і можна загрузнути в трясовині (Донч., III, 1956, 303); Есесівець тим часом добіг до жінки і почав заштовхувати її в трясовину ще глибше (Хижняк, Тамара, 1959, 247); * У порівн. Середовище засмоктує його [Улянича] в себе, як трясовина… (Вільде, Повнол. діти, 1960, 329).

2. перен., чого, яка. Те, що засмоктує, губить творчі прагнення, позбавляє енергії, можливості розвитку тощо. І в наші дні апологети буржуазної культури йдуть на всілякі підступи, щоб відірвати мистецтво від народу, завести його в трясовину формалістичного штукарства (Мист., 1, 1966, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 305.