ТРЯМ, ТРАМ, а, ч., діал.

1. Сволок у хаті або бантина на горищі, в повітці, клуні і т. ін. Побігла [Даринка] в повітку, зняла його [півника], теж уже сонного, з тряма, зв’язала мотузком ноги, посадила на возик (Вирган, В розп. літа, 1959, 261); Двоє кріпильників звичними рухами ставили раму, приладновували трами, густо вкриваючи дошками стелю [рудні] (Досв., Вибр., 1959, 348).

2. Взагалі колода, балка. З подивом глядів тепер Максим, як ота незвичайна женщина [жінка].. поборювала всякі трудності утяжливої дороги, як легко пере-скакувала… величезні трами (Фр., VI, 1951, 12).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 305.