Про УКРЛІТ.ORG

труха

ТРУХА́, и́, ж., рідко. Те саме, що по́терть. Малась вона [хата] будуватися на дві половини, та, видно, в господаря не стало достатку, і він ледве спромігся на одну, та й то ще не зовсім. Про те говорила недокрита стеля, сяк-так прикидана бур’янами та трухою (Мирний, IV, 1955, 205); Хіба не тут ловив [Оксен] обличчям холодні тіні від хмар у страшні липневі спеки, коли весь степ пах зерном і солом’яною трухою? (Тют., Вир, 1964, 526); // Те саме, що порохня́. Міцним буковим ціпком Сагайдак почав штурхати в колоди, обдираючи з них кору, з-під якої сипалася бура труха — результат кількарічної праці ненажерливих короїдів (Добр., Тече річка… 1961, 294).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 303.

вгору