ТРУДНЕ́НЬКО. Присл. до трудне́нький. Рада все бігає по квартирах, забігає часто до нас; почала вже читать зо мною по-українськи, спочатку йде трудненько, але все ж нічого (Л. Укр., V, 1956, 286); // у знач. присудк. сл. Трудненько було жить [челядкам],.. І у неділеньку приходилось робить (Гл., Вибр., 1957, 153); — Де ж мені їх [засоби до життя] знайти? Хіба виграю сто тисяч на лотереї. — Ну, се трудненько (Фр., II, 1950, 330).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 294.