ТРУДНА́ЦІЯ, ї, ж., розм. Те саме, що тру́дність. — Я, тату, в школі одвик і одбивсь од роботи.. Мені соромно якось оте все зробити, хоч це й не велика труднація (Н.-Лев., І, 1956, 178); З великим запалом узявся він до праці; усі труднації, всі перешкоди тільки заохочували його (Коцюб., І, 1955, 223); Його сильна, гнучка постать біліла свіжою сорочкою в напівтемному квадраті сцени, то небезпечно перехиляючись через драбину, то напружено застигаючи біля якоїсь труднації (Мик., II, 1957, 102).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 293.