ТРОЯ́НСЬКИЙ, а, е, іст. Прикм. до троя́нці й Тро́я. Троянське плем’я все засіло Коло книжок, що аж потіло, І по-латинському гуло (Котл., І, 1952, 168); [Іфігенія:] Чи він живий, Мій Ахіллес?.. Тепер уже не мій, Там, може, еллінка або троянська бранка Зове його своїм… (Л. Укр., І, 1951, 161); Каже він [Еней] також узяти дари, що в руїні троянській З полум’я виніс (Зеров, Вибр., 1966, 240).

◊ Троя́нський кінь — про хитрі дії, підступні засоби боротьби тощо. Троянським конем імперіалістичної буржуазії є ревізіонізм, ренегатство, що доходить до прямого ліквідаторства (Рад. Укр., 13.V 1971, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 288.