ТРОЯ́НДОВИЙ, а, е. Прикм. до троя́нда. Міддю і сріблом їй [богині] шлях устеляють [люди],.. ніжним трояндовим цвітом, Мовбито снігом, на постать її і супутників сиплють (Зеров, Вибр., 1966, 177); Він ступив у сад. Біля піщаної доріжки стояли трояндові кущі (Гуц., Скупана.., 1965, 106); // Зробл. з квітів троянди. На голові [Паріса].. трояндовий вінок, з-під нього спадають на плечі довгі кучері (Л. Укр., II, 1951, 313); По боках арки.. стоятимуть двоє дівчат і триматимуть довгу гірлянду трояндову (Хотк., І, 1966, 104); // Вигот. з пелюстків троянди. У будуарі.. було затишно і тепло, як в оранжереї. Пахло мускусом і трояндовою олією (Тулуб, Людолови, І, 1957, 10); Люда знайшла на Марковому камбузі «чай» морквяний, шипшиновий, трояндовий і навіть лавровий (Трубл., Шхуна.., 1940, 103); // перен. Радісний, приємний, нічим не засмучений. Падали колоски, і в шелестінні їх — брязкіт бокалів вина.. Трояндовий сміх жінок-красунь… (Головко, І, 1957, 51).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 288.