Про УКРЛІТ.ORG

трохи

ТРО́ХИ, присл.

1. До деякої міри; дещо. Як ось стан вітер ущухати, І хвилі трохи уляглись (Котл., І, 1952, 159); — Цей дощик — радість всім велика. Земля посхла була — от він її змочив; Травицю трохи підживив (Гл., Вибр., 1951, 35); Багіров почував себе трохи винним перед командиром роти (Гончар, III, 1959, 69); // Злегка, не дуже сильно. Як дошкулить несвітський біль, він [велет] трохи ворухнеться, по тілу корчі пробіжать, уся земля здригнеться (Л. Укр., І, 1951, 460); Міністр.. трохи гаркавив, вимовляючи французькі слова (Ю. Янов., II, 1958, 110); — Марусю,припинив її трохи за лікоть парубок.Марусю.. Ти не виривайся вперед… (Хотк., І, 1966, 108); — А от і Мірошниченко! — посміхнувся йому трохи побитий віспою невисокий Іван Руденко (Стельмах, II, 1962, 140); — І зовсім тобі забило памороки чи так… трохи? (Тют., Вир, 1964, 105); // Протягом нетривалого часу, недовго. Трохи помовчали. Далі піп питає мене: — Де твій рід і який твій рід? (Вовчок, VI, 1956, 245); [Відьма (співає тихо):] Ой у гаї погуляю, В Дунаї скупаюсь. В зеленому баговинні Трохи одпочину… (Шевч., II, 1963, 308); Він подав Яшкові сопілку, і той пильно почав оглядати її. Узяв у рот і посвистів трохи (Головко, І, 1957, 130); // Недалеко. Вона підвелася на весь зріст, трохи відійшла, схилила голівку набік і милувалася своєю роботою (Тулуб, В степу.., 1964, 176); Проїхавши трохи, вони оглянулись назад, їх хутір немов у землю сховався (Довж., І, 1958, 226).

2. Небагато, мало; у незначній кількості. З досади висунула вона галушки з печі, всипала трохи в миску, сама сіла вечеряти (Мирний, І, 1949, 346); Я дуже, дуже радий, що.. матиму хоч трохи вільного часу для себе й своєї роботи! (Коцюб., III, 1956, 190); Намацали.. хмизу трохи та ще того-сього наскубли; продерли у стіні [куреня] дірку та й давай огонь розводити (Хотк., І, 1966, 169); І я подумав: хоч би трохи Його енергії мені — Всю велич і красу епохи Я перелив би у пісні! (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 60); // у знач. неознач. кільк. числ. Деяка кількість; кілька, декілька. Таких Ведмедів на приміті Ще трохи є у нашому повіті (Гл., Вибр., 1951, 57); Герт подав команду, трохи людей одійшло ліворуч і стало, а решта пішла купою геть (Ю. Янов., II, 1958, 178); // у знач. присудк. сл. Мало, не вистачить. — Сих грошей трохи; або давай усі, або геть собі!.. (Кв.-Осн., II, 1956, 476).

І (й) тро́хи — нітрохи, зовсім. Мати бурчала, гнівилася, а до Галі і трохи те не доходило, мов не до неї була річ (Мирний, IV, 1955, 120); Не вагаймось і трохи, що справді всі речі природні У світовому просторі додолу тяжать прямовисно (Зеров, Вибр., 1966, 163); Не тро́хи — багато. — Відкіль такії се мандрьохи, І так уже вас тут не трохи, Якого чорта ви прийшли? (Котл., І, 1952, ,132); Там коло льоху Базар люду насходилось Та й панства не трохи (Шевч., І, 1963, 303); Тро́хи віддалі́к — на деякій відстані, не зовсім близько. Дарка оглянулась. За нею, трохи віддалік, стояла Юзя і так жалібно-тужно дивилась… (Л. Укр., ІІІ,1952, 650); Тро́хи зго́дом (розм. перегодя́, перего́дом) — через деякий час, через скількись часу. Старі помовчали, зітхнули глибоко, а трохи згодом поснули (Коцюб., І, 1955, 95); Трохи перегодя в тій самій світлиці, на тих самих місцях, як і ввечері, сиділи на канапі панотці і мовчали (Н.-Лев., І, 1956, 129); Тро́хи на голова́х не ходи́ти див. голова́; Тро́хи не… — уживається при вказуванні на якусь крайню межу (в дії, ознаці і т. ін.); ледве не…, мало не… [Відьма:] Трохи була не втопилась, Та жаль було кинуть Близняточок (Шевч., II, 1963, 310); Цвинтар заріс черешником да зіллям трохи не в пояс (Вовчок, І, 1955, 70); Після невдалого сватання з Тимком сталася пригода, яка трохи не коштувала йому життя (Тют., Вир, 1964, 121).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 286.

вгору