ТРОЙЗІ́ЛЛЯ, ТРІЙЗІ́ЛЛЯ, я, с.

1. розм. Народна назва деяких рослин (перев. конюшини лучної, братиків та ін.). Завтра свято Івана Купала, і Марилька прибирає, устеляє підлогу зеленою лепехою, кладе на підвіконня тройзілля (Забашта, Пісня.., 1961, 192); * У порівн. Мов прекраснеє трійзілля, Поміж поїздом [мисливців] ясніли Три вродливиці (Л. Укр., IV, 1954, 172).

2. фольк. Приворотень (переважно любка дволиста і любисток). — Котрий мені тройзілля достане, Той зо мною до шлюбу стане (Чуб., V, 1874, 386).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 281.