ТРИ́ДЦЯТЕРО, тьо́х, числ. збірн. Тридцять (уживається з іменниками чоловічого роду, іменниками, що означають сукупність істот різної статі, іменниками середнього роду, що означають назви істот і речей, а також з особовими займенниками в множині). Тридцятеро козаків потрапило в полон, і турки замучили їх страшними муками (Тулуб, Людолови, І, 1957, 62); Довго довелося бігати сільвиконавцям, доки до школи причвалало з тридцятеро селян (Кир., Вибр., 1960, 243).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 256.