ТРИ́ДЕСЯТЬ, три́десяти і тридесятьо́х, числ. кільк., заст. Тридцять. Іул построїть Альбу-град, Як тридесять промчаться годи [промчиться років] (Котл., І, 1952, 200).

◊ За три́десять земе́ль, нар.-поет. — у дуже віддаленій країні, частині країни. Єсть за тридесять земель попович Ясат (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 256.