ТРИГЛІ́Ф, а, ч., архт. Прямокутна вертикальна кам’яна плита з трьома поздовжніми врізами, що є частиною доричного ордера.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 255.