ТРЕЛЮВА́ЛЬНИК, а, ч.

1. Робітник, що займається трелюванням.

2. Машина, за допомогою якої здійснюють трелювання. Радомишльський машинобудівний завод імені Жовтневої революції освоїв випуск нового потужного трелювальника лісу, який зможе одночасно транспортувати майже вісім кубометрів деревини (Роб. газ., 24.III 1966, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 242.